Заплатіть за казку, будь ласка
Все почалося з неймовірно вдалого дня (як їй тоді здавалося). Перший день відпустки, чудовий настрій, приязні погляди перехожих. Марті хотілося лише чогось незвичайного, хотілося пригод. А чому б не зайти в той модний бутик, який вже давно запримітила?
А потім… Крадений мобільний телефон, постійні дзвінки з погрозами, самостійне детективне розслідування. І врешті зустріч з НИМ! Кажуть, в наш час вже не буває принців. Неправда. Марта зустріла свого і він був ідеальний – з поглядом дитини, з милими неслухняними кучерями «які підступно свідчили про лагідну вдачу та сором’язливість». Він засипав її квітами, купував дорогі речі, водив в фешенебельні ресторани. І Марта була переконана, що саме таким і мало бути її життя з самого початку. За ним була готова поїхати хоч на край світу, а що вже й говорити про коротку відпустку в Фінляндії на якій так наполягав коханий. А все ж почалося з такого невинного походу в бутик…
Три роки тому Аліса, випускниця факультету «наречених» – філологічного – зачаровано стояла перед вітриною магазину модного одягу. «Невже існують жінки, котрі здатні завітати сюди і придбати таку сукню?» І раптом, наче у відповідь на її думки, перед Алісою постала «добра фея». І життя перетворилося на казку – казку з усіма атрибутами: прекрасним принцом, подорожами і вінчанням, після якого вони мали жити «довго і щасливо». От тільки… Безкоштовний сир буває лише в мишоловці. Казка закінчилася так же раптово як і почалася. Тільки тепер потрібно ще віддати борги. І свій борг Аліса відроблятиме в борделі в Тунісі. Вона тепер рабиня.
Новий роман Ірен Роздобудько «Перейти темряву» затягує з перших же сторінок. Це трилер з елементами детективу. Читач занурюється в атмосферу небезпеки і жахів знайомлячись з Міккі – хлопчиком, який над усе любив ловити метеликів і проводити над ними «досліди». Читаючи, як семирічний малюк по-садистськи відриває своїм піддослідним крильце за крильцем, ніжку за ніжкою, насолоджуючись їх безпорадністю, відчуваєш як по спині пробігає холодок. Ким же він стане, коли виросте?
Певною мірою цей твір сприймається і як пародія на так звані жіночі романи, де на кожну героїню обов’язково «звалюється» неповторний принц, як винагорода за довге чекання і нічогонеробіння. І все одразу стає добре. І можна й далі залишатися пасивною і лише приймати подачки на золотих тарілочках. Але своєю «Темрявою» Роздобудько витвережує нас. Бо казку в житті потрібно творити самому і скромно, з підручних матеріалів. А влізаючи в чужу казку, не завжди можеш сказати з точністю чи вона бува не про драконів, які поїдають принцес.
За твердженням Лесі Вороніної – подруги письменниці – цей роман було написано вже давно, але Роздобудько не одразу наважилася його надрукувати. Сюжетне тло твору виникло як результат її зацікавлення проблемою продажу дівчат за кордон. Близько десяти років тому, працюючи журналісткою, вона написала статтю про українок, яких продають в рабство. Готуючи статтю, вона дізналася багато вражаючих фактів, а після її виходу взяла участь в серії семінарів на цю тему. Тому ця проблема є близькою самій письменниці.
Твір побудовано на переплетенні кількох сюжетних ліній, в яких почергово з’являються Марта, Аліса і Міккі з Льолею. Роздобудько весь час переключається з однієї історії на іншу, мандруючи в часі то вперед, то назад. Таким чином вона підтримує інтерес читача, повідомляючи якраз достатньо інформації, щоб можна було просунутися в своїх здогадках ще на один крок, але недостатньо для того щоб одразу розгадати цю загадку. Також вона щедро розсипає і інші підказки, які лише необхідно помітити. Наприклад, епізод, в якому Марта випадково натрапляє на документальну телепередачу про торгівлю людьми. В читача з’являються підозри, але він не може сказати напевне чи правий. Єдиний спосіб підтвердити свої здогадки – дочитати до кінця. І якомога швидше.
А це зробити якраз зовсім не важко, адже мова письма в Роздобудько легка – не потрібно старанно зосереджуватися, перечитувати по декілька разів. А через захопливу побудову сюжету з книжкою просто неможливо розпрощатися аж поки не дочитаєш останньої сторінки.
Правда, якщо проблема, якої письменниця торкається в своєму творі є досить серйозною, то сам твір моментами здається трохи попсовим. Таким виглядає, наприклад, порятунок Марти, коли Дмитро-Міккі, розуміючи, що його викрито, одразу вистрибує в вікно. І це холоднокровний злочинець, який завжди гідно носив будь-яку маску і ніколи не втрачав самовладання? Трохи схематичним виглядав також опис Мартиної поїздки в Лісове – маленьке село, куди вона потрапила в ході свого розслідування. Тут деякі надзвичайно точні спостереження авторки переплітаються з стереотипами жителя міста про село і селян.
Але загалом твір цікавий і захоплюючий, легко читається і зачіпає актуальну та болючу проблему людського рабства в ХХІ ст., та небезпек які чигають на нас у житті. Його буде цікаво прочитати всім любителям сучасної української літератури, а також тим, хто полюбляє книги легкі і водночас зі змістом.